У мене давно була ідея про виставку акварелі, яка би поєднала роботи класиків та сучасників. Більше того – роботи живописців, які також працювали з акварелями. Ми хочемо, аби перша наша обласна виставка акварелі привернула увагу і повернула повагу до цієї техніки. Аби люди зрозуміли і відчули, що мистецтво не лише на полотні, а й на папері, металі, глині. Воно, або є, або його нема.

Василь СКАКАНДІЙ, художник

Ми хочемо звернути увагу на таку техніку як акварель, адже через те, що останнім часом дуже популярний живопис і більшість шанувальників мистецтва звертають увагу саме на нього, техніка акварелі трохи призабута. Акварель є неповторною, техніка швидка, передає моментний вираз природи або стану.

З акварелями можуть працювати лише справжні майстри. У цій техніці працювали Борецький, Ерделі, Бокшай, Глюк, Коцка та ряд інших митців – наших попередників, корифеїв. Вони вкладали у неї свій зміст.

Ця виставка є ретроспективною, бо показує певний зріз. На ній будуть представлені як робити старих майстрів, так і сучасників. На мою думку, це буде цікаво, бо є чимало людей, які працювали у цій техніці і працюють сьогодні.

Борис КУЗЬМА, художник

Акварель – одне з особливо цікавих явищ у образотворчому мистецтві. Слово “явище” тут вжито не випадково, бо саме техніка акварелі проявила себе в історії європейського образотворчого мистецтва більше як просто техніка. Цікавим фактом є те, що cаме акварель продемонструвала унікальну властивість – об’єднувати навколо себе художників, які працюють з нею.

З’явившись на Сході, вона викликала сплеск інтересу до себе у Європі тільки наприкінці 18 – початку 19 ст. І саме в цьому часі у 1804 р. створилося перше об’єднання художників-акварелістів Англії, серед яких можемо згадати визначного живописця Джозефа Тернера. Англійські акварелісти цього часу стали явищем у європейському образотворчому мистецтві, адже їхні твори долали композиційну замкнутість європейської жанрової картини, чим передвіщали появу нового погляду на живопис, який знайшов своє втілення у формі відображення емоційного враження, або імпресіонізмі. Ця об’єднуюча здатність акварелі захована в ній самій, бо виховує у художниках-акварелістах багато спільних рис, адже вимагає від митця не тільки віртуозні практичні навички, але і здатність до абстрактного узагальнення та художнього відбору.

Появу акварельного живопису пов’язують з початком виробництва паперу у Китаї у 2 ст. Саме цей матеріал і став основою для розвитку унікального китайського художнього мислення засобом туші, коли акцент ставився на основному елементі зображення, а все інше залишалося для індивідуального сприйняття глядачем. Проте для європейського мистецтва ця техніка є однією з найбільш нових, яка проявила себе у часі романтизму, який символізує початок нових пошуків у образотворчому мистецтві. Це дозволяє говорити, що акварель тісно пов’язана з модерними новаціями сучасності. Техніка сприяє проявленню індивідуальних якостей живописця – мистецького чуття як на рівні художньої форми, так і на рівні техніки, яка вимагає швидкої реакції та емоційної індивідуальної імпровізації.

Зображальний діапазон акварелі справді величезний, бо дозволяє виконувати як унікально точні і реалістичні відмивки, так і творити несподівані колористичні імпровізації по мокрому. Завдяки цьому багато художників і в нашому краї широко використовували цей виражальний засіб. До чудових акварелістів необхідно зарахувати Йосипа Бокшая, Федора Манайла, Андрія Коцку, Шандора Петкі, Юрія Сташка та низку інших майстрів. Але найважливіше відзначити, що ця техніка й сьогодні захоплює багатьох сучасників: Василя Скакандія, Петра Фелдеші, Людмилу Корж-Радько, Михайла Пийтера та ін. Це дає підстави говорити, що акварель і сьогодні здатна бути не тільки відкриттям художніх можливостей матеріалу для починаючих митців, але також унікальним засобом пошуку сучасної образної мови, яку найчастіше сьогодні шукають у техніках і формах з помітно розмитими видовими рамками.

Михайло Приймич