виставка сучасного мистецтва
Виставка сучасного мистецтва під назвою "ПРОЦЕС – 3. Новітній реалізм". Οντολογία відкрилася 10 січня 2017 року в арт-центрі "Галерея Ілько".
Учасники
Руслан ТРЕМБА | Емма ТРЕМБА | Віктор МЕЛЬНИЧУК | Беата КОРН | Іван ІЛЬКО | Михайло ІЛЬКО | Тарас ТАБАКА | Іван НЕБЕСНИК | Вадим ХАРАБАРУК | Наталія ШЕВЧЕНКО | Михайло ХОДАНИЧ | Петро РЯСКА | Аттіла ГАЖЛІНСКІ | Андрій КАРТАШОВ | Олена КОНДРАТЮК | Людмила КОРЖ-РАДЬКО | Едуард ПРИХОДЬКО | Василь КАДАР | Володимир ПАВЛИШИН | Надія ПОНОМАРЕНКО | Олександра ТОКАРЕВА
Концепція виставки: Михайло ІЛЬКО
Куратори: Михайло ІЛЬКО, Тарас ТАБАКА
… и вот эта уже мыслительная установка (экстенсивная – "сделать мыслимым немыслимое”) имеет принципиально неонтологизируемый характер, ибо иное всегда не имеет онтологии. Нельзя основать иное. В иное можно совершить бросок, в ином можно обустроиться и обитать. Но лишь обживание иного позволяет обнаружить его основание… Сергій ДАЦЮК
Серія виставок “Процес” – це намагання, спосіб повернутися до сутностей речей до онтології творчості. Основою, концептом цих виставок, є новітній реалізм в детермінованому розумінні, а його методою/ділом – творчість як процес. Намагання цитатно втілити діалог та паралелі між поколіннями.
Новітній реалізм сьогодні – це інший світ в оточені і в розумінні, його не можна осягнути розвитком і рафінацією існуючих практик, але його можна досягти занурюючись в нього, і зберігаючи внутрішній “мелос” культури.
Цитатою до цієї виставки слугує фрагмент зі статті українського філософа Сергія ДАЦЮКА.
Михайло ІЛЬКО
НА ПОРОЗІ НОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Ця експозиція є завершальною у трилогії дослідження метаморфоз і трансформацій творчих процесів в умовах текучого часу. Пронизана духом нашого краю, вона виводить нас на нові точки відліку, зберігаючи при цьому феноменологічні зв'язки як з традицією, так і з даністю довколишнього світу.
Цим заключенням ми переходимо у нову фазу в історії закарпатського мистецтва, приймаючи його попередню платформу як аксіому, для того, щоб воно розвивалося далі.
Визнаючи необхідність формування нових відносин з обставинами та співставляючи досвід чуттєвий з досвідом практичним, варто згадати про важливість та відповідальність історичного моменту. Основна складність у прописанні сучасної парадигми полягає у «невідомому завтра». Неможливості її конфігуративного окреслення у глобальному просторі, який сам стоїть перед аналогічною проблемою в силу політекономічних та технологічних обставин. Нестійке балансування між прописаною міфологією та ризиками у пошуку нових утопій. Але ж ми всі приречені до творення власних маленьких утопій…
Це, власне, процес кристалізації того, що ми можемо визначити у якості реакції та співучасті з даністю сучасного світу. Світу, в якому закінчилась епоха зірок, але настав час для особистостей, у котрому інформація замінила тактильний та вербальний контакт, а «смерть автора» дала взамін необмежений простір для меседжу. Ми всі є в чомусь заручниками своєї історії, але ніхто не може позбавити нас права бути її учасниками. Простір складено з крупиць та зіткано з цитат, з якихось невеличких подій, котрі складають нашу реальність.
Формуючи матеріал для цієї експозиції, виникла необхідність зробити акцент не на візуальній уяві про класичний краєвий живопис, а вивести глядача на точки дотиків нашої історичної християнської традиції із технологічно-віртуальним світом, котрий так міцно увійшов у наше життя. Таким реальним та прагматичним. Рафінованим у плані думки та якості. Відчути, побачити красу нашої даності через Еклезіаст нової доби. Надати кожному глядачеві можливість відчути себе учасником процесу творення власної історії та ЙОГО в ній ОСОБИСТОЇ місії.
Тарас ТАБАКА