9 грудня Богдан Логвиненко - журналіст, письменник і мандрівник, представив в ILKO Gallery свій проект "Перехожі".

Богдан Логвиненко - журналіст, автор туристичних маршрутів, редактор, громадський діяч, блогер. Досвід Богдана унікальний - подорожує він з 17 років, і сьогодні вже відвідав понад 50 країн світу, зокрема, подорожував країнами басейну Чорного моря та Балканським півостровом. Зізнається, що в усіх його подорожах найважливішими були люди. Тому про них і пише короткі історії, які публікує на сторінці у соцмережі Фейсбук. Сьогодні історій назбиралося вже на цілий проект, який Логвиненко назвав "Перехожі".

"Це тексти, якими я намагаюся показати, що люди різні, але в цій різниці є однаковість. І в речах, які нас об'єднують, є речі, які поєднують усіх. Я просто гуманіст. Мені страшенно цікаво переживати моменти з життя таких людей. Проект "Перехожі" з'явився тому, що мені дуже складно не писати. Колись я працював у щоденній газеті й щодня мав здавати по 5 тисяч знаків. І ця профдеформація пройшла крізь усе життя", - жартує Богдан. За два дні перебування Богдана в Ужгороді героями його блогів стали і двоє закарпатців - Тудор Кілару й Петро Гойс.

Богдан є засновником агенції подорожей Prygody.com.ua, відомого проекту Сумно.ком та координатором культурної спільноти NaturalEast.net. Працює туристичним провідником, розробляє та знає безліч цікавих маршрутів. Колись він займався продюсуванням музичних гуртів, і саме завдяки Богдану до Ужгорода приїжджали відомі виконавці. Також він з друзями заснував компанію для мандрівників "I Love Azia". Сьогодні Богдан пише дві книги, одна з них присвячена українці, але задуму поки що не розкриває.

Ужгород - непоганий варіант для життя, зазначив Богдан, відповідаючи на запитання, де хотів би жити.

Подорожі у його житті розпочалися під час навчання в Києво-Могилянській Академії, де здобував освіту хіміка. У певний момент зрозумів, що в житті не вистачає адреналіну. Богдан рік прожив у Малайзії, майже два - в Індонезії. Найбільше часу провів в Індонезії, яку сприймає за материк: "Ви в'їжджаєте туди й розумієте, що вам треба кілька років, щоб побачити усе".

У цій країні дуже багато незвичних для нас речей, особливо таких, що стосуються традицій, обрядів. Під час лекції Богдан розповідав про одну зі найбільш незвичних індонезійських традицій про те, як ховають багатих покійників в Індонезії: мерця не хоронять одразу після смерті, а через рік влаштовують цілий карнавал у честь його смерті. Чоловіка чи жінку одягають у новий одяг, водять містом, а гості карнавалу приводять із собою биків, яких ріжуть одразу ж на карнавалі.

Щодо інших дивних традицій, у В'єтнамі, до прикладу, всі сидять на дитячих стільчиках, бо стільчики більше ніж 50 см обкладаються податками, а нижчі - ні.

В Азії практично всюди розважаються боєм півнів. Наприклад, двоє заправників, коли нема клієнтів, запускають своїх півнів один проти іншого.

"Треба приймати чужу культуру такою, як вона є. Треба заглибитися в причини, наслідки, зрозуміти проблеми людей", - вважає Богдан.

Богдан зазначає, що всі індонезійці дуже відкриті, життєрадісні й завжди раді зробити з вами фотографію. "Ми дуже часто говоримо про відмінності, які нас розділяють. Але індонезійці і те, чому я навчився від них, більше говорять про те, що вас єднає", - зазначає мандрівник.

Неодноразово у житті він стикався з ісламістами, і сьогодні багатьом своїм знайомим намагається пояснити, що іслам та ісламісти - не одне й те саме. Іслам - це майже півтора мільярда людей. Коли ви познайомитеся з цими людьми, то лише тоді можете робити висновки про релігії чи нації.

Логвиненко переконаний, що наше життя суттєво псують стереотипи й фобії. "Часто нам говорять батьки, що не можна виходити з дому без них, не підходити до незнайомців тощо, і коли приходить усвідомлення зробити щось самим, у голові з'являються фобії. Більшість із них не можемо перебороти. Своїм життям я намагаюся показати, що можна жити легко. Просто, без усіляких таких штук. Дуже часто експерти, медіа, блогери нав'язують нам стереотипи. Це відбувається несвідомо. У Росії це свідомо. У жодній мові світу немає стільки зневажливих назв для братніх країн, як у Росії", - розповів Богдан. Мандрівник навів приклад, як хорвати лякають туристів криміналом у Сербії, а приїхавши в цю країну, чують, як серби лякають такими ж історіями про македонців. І одні, й інші постійно перебувають у полоні стереотипів.

Богдан Логвиненко дав поради і тим, хто подорожує автостопом, адже більшість його подорожей відбуваються саме так: коли подорожуєте автостопом, дуже важливо мати ціль і пояснити, чого ви їдете не автобусом, не потягом. Коли їдете й розповідаєте свою історію. У мене були подорожі навколо Чорного, Балтійського морів по кілька місяців. Цього року їздив з Києва в Лісабон, а також з Києва в Рим. Мета подорожі була зустріти людей. Коли ви їдете, потрібно розповідати, що їдете автостопом і скільки подорожуєте і куди.

"Коли ти подорожуєш з кимось - це передусім перевірка одне одного, а коли подорожуєш сам - ти відкритий світу. Мені час від часу треба подорожувати самому, щоб пізнавати", - зазначає Логвиненко.

Був у Богдана й досвід виживання без грошей. Одного рюкзака на місяць йому вистачає на місяць подорожі Індонезією. Він переконує, що у світі дуже багато людей, які готові тебе нагодувати й прийняти у себе. Але дуже важливо, як ти себе подаєш.

"В подорожах дуже треба відчувати і бути самому на позитивній хвилі. Ви це передаєте тому водію, який їде на вас. Все залежить від вас самих", - зазначив Богдан.