8 листопада в галереї «ІЛЬКО» відкрили виставку творів Віктора ВАЗАРЕЛІ.

Автор

Віктор ВАЗАРЕЛІ

Народився 9 квітня 1906 року у м. Печ, Угорщина.

Угорський митець, працював у Франції, один із засновників оп-арту. Вазарелі був найяскравішим представником оп-арту завдяки як розмаху своєї творчості, так і логічній завершеності свого методу. Він досліджував дію цього мистецтва і його застосування в архітектурі і дизайні, що привело до розквіту оп-арту в рекламі й дизайну.

Куратор: Чепеі ТІБОР

Віктор Вазарелі (Victor Vasarely, 1906-1997)

Графік, живописець, дизайнер, автор монументальних кольоропластичних композицій, засновник та найбільш впливовий художник оптичного мистецтва «оп-арт», що вплинув не тільки на розвиток мистецтва, але й на дизайн та архітектуру, теоретик створення поліхромного міста.

Вазарелі був одним з видатних художників післявоєнного часу. Він проголошував «демократизацію» мистецтва шляхом тиражування предметів творчості, знищення поняття унікальності творів мистецтва та ідеї елітарності володіння ними. Впевнений у ролі художника, як двигуна суспільного прогресу, він завжди прагнув до інтеграції мистецтва в повсякденність, вважаючи, що зорові образи здатні налаштувати людей на «єдине звучання мистецтва і світу». Тому він оперував переважно зоровими ефектами, розраховуючи на спонтанність сприйняття. Він розвивав пластичну мову кольору і форм. Це мистецтво отримало назву «оп-арт».

Творчість Вазарелі розвивалася в традиції геометричної абстракції, що зародилася в 1910-1920-х роках, в працях голландських художників групи «Де Стиль», російських конструктивістів і художників Баухауза. Кілька насичених кольорів без будь-яких відтінків, матові (світяться) або глянцеві (глибокі), створюють феномен віртуального простору і руху в ході спілкування глядача з картиною. Його ілюзорні об'єкти передбачили віртуальні простори комп'ютерної ери.

Вазарелі навчання живопису почав у Академії Мюхей, відомої як Будапештський Баухаус. Тут він зіткнувся з принципово новим підходом в малюнку і живопису, зміст якого полягав в осягненні суті предмета шляхом вирішення проблем форми і простору. Вазарелі намагався скоротити і спростити візуальні засоби, одночасно геометрично структуруючи композицію.

Вазарелі сприйняв пафос геометричній абстракції від Шандора Бортника, який близько спілкувався з Тео ван Дусбургом, захоплювався неопластицизмом Мондріана, проектами Герріта Рітфельда, роботами російських конструктивістів. Естетика цієї абстракції, чітка мова елементарних форм знаходили швидке розуміння в дизайні та архітектурі.

Після першої персональної виставки (1930 р.) переїхав до Парижа, де працював графіком і художнім консультантом у різних рекламних агенціях. Його художні смаки не вписувалися в артистичну атмосферу міста, в якій панували сюрреалісти. Лише в повоєнні роки Париж придбав статус центру геометричного та абстрактного живопису.

Протягом 1930-х років Вазарелі поглиблено вивчав оптичний вплив графічних структур — це геометричні орнаменти, що задають ритм на картинній площині, численні сітки і їх накладення, взаємодію форми і фону, експериментував з чорно-білими контрастами. Вазарелі почав систематично застосовувати в своїй графіці оптичні ефекти.

Раціоналістично науковий підхід у творчості Вазарелі химерним чином поєднувався з наївно-романтичним пошуком універсального сенсу. Після звернення художника до дослідження макро- і мікроструктури світу, цей видимий зв'язок з реальністю зник. «Мої пластичні одиниці: різнокольорові кола, квадрати, — є відповідними частинами зірок, атомів, клітин і молекул ... Я розглядаю природу на рівні внутрішніх структур, на рівні конфігурації її елементів».

Вазарелі брав участь у численних виставках у Брюсселі, Нью-Йорку, його персональні виставки пройшли в Буенос-Айресі, Каракасі, Лондоні та Кельні. Перша персональна паризька виставка відбулася 1944 року в Галереї Деніз Рене, навколо якої об'єдналася група авангардних художників, очолювана Вазарелі. Художник організував експозицію «Рух» в Галереї Деніз Рене, в якій окрім Марселя Дюшана та Олександра Калдера брали участь і молоді «кінетичні художники» Яків Агам, Ніколас Шеффер, Пол Бюрі, Іесус Рафаель Сото, Жан Тенглі. Якщо у Калдера і Тенглі роботи демонстрували механічний рух, то у Вазарелі в його «кінетично глибоких картинах» був представлений оптичний феномен, після чого майстри стали вважати одним з лідерів оп-арту.

Художник заснував Дидактичні музеї Вазарелі в Горді і у себе на батьківщині, в Печі, а також Центр архітектонічних досліджень на півдні Франції, в Екс-ан-Прованс.

Вазарелі активно застосовував набутки оп-арту в дизайні, рекламі та архітектурі, завдяки чому здобув світову славу, а оп-арт увійшов до повсякденного життя і дотепер використовується в окреслених вище галузях. Застосовуючи різноманітні оптичні й кольорові ілюзії, майстер створив визначні зразки оптичного мистецтва, яке є продовженням лінії техніцизму у модерні. Оп-арт набув надзвичайної популярності у 1960-70-х роках і в значній мірі вплинув на сучасних художників, індустріальних дизайнерів, графіків.

Проведення виставки стало можливим завдяки Генеральному консульству Угорщини у м. Ужгород та особисто консулу Ендре САЛІПСКІ.

Виставлені твори мистецтва є власністю Чепеі Тібора.

Патронати виставки:

Олександр Ледида, голова Закарпатської ОДА

Неймет Жолт, Державний секретар Міністерства закордонних справ Угорщини.

Організатори виставки: Галерея “ІЛЬКО”, Генеральне консульство Угорщини у м. Ужгород